На початку великої війни львів’янин Назар Олексюк був одним із тих, хто не чекав на повістку та самостійно пішов до військкомату. Чоловік десять років працював адвокатом, не мав жодного бойового досвіду, але вже після короткого навчання обороняв Сєвєродонецьк та Лисичанськ, воював на Сумщині та Авдіївському напрямку.

Вдома на нього чекала родина і два йоркширських тер’єри, а під час служби – постійно поруч були собаки та коти. Разом з ними військові жили та ділили запаси їжі в майже оточених містах, разом виходили і рятували одне одного: військові – від голоду та ворожих ударів, собаки – від самотності та байдужості. Після звільнення з військової служби адвокат з великим досвідом вирішив не повертатися до своєї справи, а зайнятися зообізнесом. Так у Львові з’явилися «мопсомати», де навіть о другій годині ночі можна купити корм та ласощі для тварин. Про добровільний захист держави, про те що таке «мопсомат» і як саме вдалося розпочати нову справу, Назар Олексюк розповів для сайту veteran.com.ua.

Читайте також: Більше мільйона на бізнес: на Житомирщині ветеран Олег Лось відкрив кафе на грантові кошти

Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Авдіївка

Війна застала Назара у Рівному і, незважаючи на те, що він перебував не вдома, чоловік вже 26 лютого пішов до ТЦК.

«Я пройшов ВЛК і в ТЦК сказали, що я поки що не потрібен, оскільки  не маю військового досвіду. Проте, вже через три дні передзвонили і попросили прийти з речами», - розповідає Назар Олексюк.

Потім його та ще близько 20 хлопців відправили в навчальний центр. У ньому Назар пробув рівно вісім днів. Розповідає – тоді всюди панував хаос та дезорганізація. Не всім мобілізованим навіть вдалося отримати військову форму.

«Інструкторів не було, підготовки також. 5 березня ми відстріляли своїх 11 патронів, 6-го склали присягу, і 8-го нас відправили в Черкаську область, де формувалися новостворені бригади в складі корпусу резерву. Таким чином я потрапив в 115 окрему механізовану бригаду і за розподілом опинився в розвідувальній роті на посаді оператора взводу радіорозвідки», - згадує ветеран.

Після цього інструктори готували та навчали розвідці майбутніх колег, а наприкінці березня – відправили на бойові завдання.

«Ми вирушили в село Петропавлівське Дніпропетровської області, потім на Донеччину, і звідти в Сєвєродонецьк. Новостворену бригаду, яка на 80 % складалася з мобілізованих, поставили на оборону такого складного напрямку», - розповідає захисник.

Він згадує, що у місті ворог зустрів їх щільним мінометним вогнем. Військові встигли вийти з автобусів та забігти в укриття. Через декілька хвилин транспорт, на якому вони приїхали, вже було знищено.

«У Сєвєродонецьку ми перехоплювали та розшифровували розмови ворога, координували наші війська. Там ми знаходилися до кінця травня. Коли місто вже почали оточувати і мости були знищені, по останньому мосту нам вдалося якимось чином вийти», - згадує Назар.

Військові вийшли до Лисичанська. Коли вже і він був на 80 % оточений, бригада невеликими групами залишала місто.

«Ми рухалися останньою напівпольовою дорогою, і автомобіль, в якому я їхав, підбили. Він або підірвався на міні, яка була дистанційно встановлена, або стався  постріл з протитанкового гранатомету. Ми отримали контузії, але нас евакуювали і відправили в Бахмут. Кілька місяців ротацій і наша бригада воювала на Авдіївському напрямку – біля населених пунктів Опитне та Водяне», - розповідає Назар Олексюк.

Також військовий виконував завдання на Сумщині, де спостерігав за відомим тепер російським містом Суджа. Та через погіршення здоров’я, поранення і контузії у лютому 2023 року Назар звільнився з військової служби.

Читайте також: Ветеран з Тернопільщини отримав грант на розвиток власної клініки – історія Святослава Статкевича

«З оточення з нами виходили собаки»

Навесні 2022 року з Сєвєродонецька та Лисичанська активно виїжджали цивільні. Багато з них залишало домашніх тварин, які розгублено бігали вулицями та лякалися обстрілів.

Тварини прибивалися до військових, прибігали в укриття, і захисники їх прихищали та годували.

«Собаки набагато важче переносять вибухи, для них це набагато болючіше, ніж для людини. Тож кожен взвод в нашій роті мав або котика або песика, і  коли ми виходили з Сєвєродонецька та Лисичанська, з нами виходили собаки, які далі потім продовжували побратимську службу», - розповідає ветеран.

Одна з собак – велика та розумна лабрадор Маша залишилася в командуванні розвідувальної роти, і разом з військовими мандрувала по всіх дислокаціях.

«Солдати дуже люблять собак, бо вони дають тобі можливість відчувати, що ти продовжуєш залишатися людиною в умовах війни, жаху, крові і страждань», - говорить Назар Олексюк.

Читайте також: "Це зовсім інший рівень довіри": як собаки допомагають психологам у роботі з військовими та ветеранами

Родинний зообізнес

Ще в жовтні 2021 року дружина Назара відкрила невеликий зоомагазин, а після звільнення зі служби до родинного бізнесу приєднався і він сам.

«Я не захотів повертатися до адвокатури, бо на рік випав з практики, і щоб надолужити це відставання, потрібно було б дуже багато сил та часу. Крім того, це дуже стресова робота, пов’язана з несправедливістю, і через мій психоемоційний стан я вирішив, що краще буде займатися допомогою тваринам, - згадує ветеран. – На війні я переконався, що тварини заслуговують навіть більше вдячності, ніж інші люди.»

Захисник зареєстрував ФОП та вирішив відкрити ще один зоомагазин «Шалені мопси».

Взимку 2023-2024 року він пройшов бізнес-навчання для ветеранів від Capable Ukraine, щоб краще розуміти, як вести власну справу та управляти всіма процесами. Під час курсу тренери допомогли йому доопрацювати новий цікавий проєкт – створення мережі «мопсоматів».

Завдяки навчанню Назар зміг подати грантову заявку на конкурс ваучерної підтримки для ветеранів від Львівської міської ради. На розвиток бізнесу чоловік отримав майже 150 тис. грн.

Читайте також: «Найкраща реабілітація – поставити собі мету»: історія ветерана, який відкрив капсульний готель

Як працює «мопсомат»

Підприємець розумів, що зоомагазини у Львові відкриваються, «як гриби», їх дуже багато, тож хотів створити щось нове, креативне та більш зручне для покупців. Так з’явилася ідея «мопсомата». Він придбав класичний торговий апарат, в якому зазвичай продають снеки та переобладнав його для продажу зоотоварів.

«Зараз в ньому 36 позицій: сухі і вологі корми для котів та собак, кошачі та собачі ласощі, засоби гігієни. «Мопсомат» стоїть в одному з житлових кварталів Львова, працює цілодобово, є безконтактна оплата. Людина може підійти, вирішити, що вона хоче купити, натиснути на кнопку, прикласти картку та отримати свій корм або інший товар», - розповідає бізнесмен.

Користування «мопсоматом» дозволяє економити час, адже він стоїть поруч з під’їздом і людям, які живуть неподалік, не потрібно йти у магазин. Крім того, купити у ньому корм можна навіть вночі.

Поки що такий апарат у Львові тільки один, але найближчим часом Назар планує встановити у місті ще три «мопсомати» - більш зручні та сучасні. Щоб зробити це, а також відкрити ще один зоомагазин, підприємець взяв участь у конкурсі грантів від Українського ветеранського фонду. Після перемоги вдалося отримати грант на півтора мільйона гривень. Також ветерану доведеться докласти власні кошти, адже апарати, які потрібні для ведення бізнесу – дуже дорогі.

«Перший апарат мені привезли з Європи, він коштував 96 тис. грн, але був вже застарілим – без інформаційного табло, на основі спіралі. А нові три апарати виготовлять на підприємстві, що працює на Київщині – це єдиний виробник такої техніки в Україні, - розповідає Назар Олексюк. – Вони будуть кращі за попередній – полички розроблять саме для зообізнесу, тож можна буде встановити більші за об’ємом товари, також з’явиться велике інформаційне табло і ліфтова система подачі. Ціна одного такого апарату – близько 360 тис. грн, тож на три знадобиться майже мільйон. Якби не підтримка від фонду, не уявляю, скільки б років мені б довелося збирати на такий бізнес».

Нові «мопсомати» також встановлять у Львові, але в майбутньому Назар мріє поширити ідею на інші міста України.

«В Україні за офіційною статистикою тільки зареєстрованих - 8 млн котів та 5 млн собак. Тобто, у кожного третього є собака або кіт. Тому наші апарати потрібні і ми плануємо і надалі ставити їх в місцях скупчення людей, біля житлових будинків», - додає ветеран.

Читайте також: "Ветерани мають величезний потенціал": Марко Мельник після фронту заснував книжкове видавництво

Як тер’єри стали мопсами

Також підприємець розповів, як з’явилися назви «Шалені мопси» та «мопсомати». Адже в родині Назара живуть не мопси, а йоркширські тер’єри.

«Один з наших тер’єрів Оскар – крупний та любить поїсти. Тож я казав йому – ти не йорк, ти мопс, шалений мопс! Так у нас закріпилася ця назва, - розповідає ветеран. – Є мрія, що «мопсомати» підуть в маси та завоюють любов власників домашніх тварин».

Крім того, своїм прикладом чоловік хоче показати іншим захисникам, що життя після служби існує, і воно може бути насиченим, успішним та цікавим.

«Мої побратими щодня мене питають: «Назар, як там в цивільному житті? Чи від нас не відречуться, коли ми повернемося?». Я хочу показати їм, що можна займатися бізнесом, робити свою справу і для цього є підтримка та допомога», - говорить ветеран Назар Олексюк.

Нагадаємо, раніше veteran.com.ua розповідав, що на розвиток ветеранського бізнесу направлять ще 35 млн грн.

Фото: з архіву Назара Олексюка